Дзеркало

Стан цієї читацької конфереції як індикатор ставлення суспільства до Степана Бандери.

Або іншими словами: електронна конференція як дзеркало, в яке кожен з нас може подивитись. Ну, суспільство, воно ж десь там, взагалі. Його можна побачити, не побачити, побачити, але якось по-своєму. А кожен з нас бачить себе чудово. Коли дивиться в дзеркало.

Патріоти

Вони малоосвічені. Романтичні. Марять козацтвом, дочками Ярослава Мудрого. Не помічають наявності наук про суспільство. Зокрема політології, політичної психології, партології.

Вдивляються у владні лави, хто там черговий "не той", кого треба вигнати, щоб настала, нарешті, справжня Україна.

Освічені

Вони в курсі всіх світових нових і навіть новітніх технологій, ідей, концепцій, в тому числі суспільствознавчих. Вони відчувають себе європейцями, вони це точно знають без жодних вагань чи замислювань. Бо відчувають себе належними Європі. Не цій замурзаній Україні, що її вони віддали на поталу ляшкам-семенченкам.

Політика - брудна справа, від політиків тхне. Витрачати час на цю справу? Абсолютно неможливо, бо ж своєї роботи багато, багато і дуже багато. І треба ж заробляти, між іншим. А що вони і є справжня Україна, у тому в них сумнівів, знов таки, жодних. Так, вони загалом впевнені люди.

Справжня Україна

Сучасна, успішна, потужна.

Може вона відбутись без того, щоб вислухати, зрозуміти Степана Бандеру? Ні, не того масштабу фігура, щоб її можна було оминути для побудови саме справжньої України. І не владі, а саме суспільству, кожному з нас. Що патріоти, що освічені - всі мають зробити свій крок, пройти свою дистанцію до цього інтелектуального політичного спадку. А інакше справжня Україна не відбудеться. Історія перетравить її на щось інше - цілком реальна перспектива.

Віра завжди ірраціональна. Віра в справжню Україну не виключення.

Вірити замало, майбутнє треба будувати, будувати цілеспрямовано і організовано - спитайте у освічених.

То що, шановний читачу, побачив себе?