Читав текст від Наталки Сняданко і довго таки прийшлось в ньому розбиратись, аби дістатись розуміння, сформулювати і для себе, і для Наталки, і для інших читачів певний конструктив. Бо я ж не письменник, щоб вважати діло зробленим, як є щось ліричне, поетичне. Я практик, а до того організаційний консультант, мене цікавить, що маємо робити? Разом. Як ми поділяємо певні почуття, то маємо ж щось робити разом?
1. Аудиторія
У пані Наталки згадані дві групи людей - одні, пов'язані з олів'є, інші - зі Степаном Бандерою, але обидві - з націоналізмом і консерватизмом. То треба уважніше розглянути як ці дві групи, так і згадані "ізми" (але то вже потім), бо плутанина ж ніколи і нікого до добра не доводить. Отже...
1.1 Хомо совєтікус
Ці люди згадують радянське життя з ностальгією. І олів'є, і свій колектив на заводі, і багато чого зі свого молодого життя. За своїми політичними переконаннями вони не є соціалістами чи комуністами. Вони взагалі не хочуть жодної політики, вони хочуть спокійного мирного життя.
Таких людей по всій країні багато. Звісно, це не всі 73% Зеленського, але таки велика група людей. Міських і російськомовних.
1.2 Бандерівці
Ці люди брали участь у ході. Тут (як і на Майдані) є принаймні три добре відомі і виразні групи.
По-перше, ті, що мають всі свої засоби для існування, повний заробіток чи дохід виключно з цього політичного руху - це лідери, політичні менеджери.
По-друге, ті, хто підробляє на політичних акціях - будь-яких, не має значення їх політичне забарвлення чи персональний склад організаторів.
По-третє, ті, що ставляться до Степана Бандери особисто і націоналізму як ідеології романтично, переконано, вбачають в ньому єдину надію на щастя для України.
Не будемо ускладнювати і досліджувати взаємозв'язок тих груп, хто там у що вірить і як заробляє на життя. Але мішати цих людей не можна, забувати про те, що учасники в лавах того тевтонтського дійства були дуже різні.
В тексті він не згаданий жодного разу, втім... Щоб два рази не вставати.
Ліберальна людина в побуті - це інтелігент, що нікому нічого не нав'язує. Ані геям, ані монахам - кожен має думати про себе, кожен має відповідати за себе сам.
Ліберальна політична ідеологія як самостійна в Європі з часів Великої французької революції майже розчинилась. Передавши значною мірою своє бачення політичного світу і соціалістам, і консерваторам. Ті вважають ліберальні цінності хоч і не першочерговими, але не чужими. Є, між іншим, у нас і ліберальні націоналісти (чи були), називають себе "нацдеми" (націонал-демократи).
Отже, розділивши людей і позначивши ідеології, що маємо з цим робити? Шукати вихід. Бо не буде нашій країні не тільки щастя, а і простого її існування, як ми так безалаберно і невміло будемо керувати країною. Ми? Керувати? Так, поїзд пішов, КПРС розпалась і країну історичний процес передав нам, у наші
недбалі руки. Вже давненько. І результати, як порівняти, невтішні. А надалі можуть стати і катастрофічними.
То що ж ми? Конкретно я і пані Наталка. Ну і ще мої знайомі, що їх я запросив почитати згаданий текст і подумати на цю тему. Що ми робимо? Або маємо робити. Підступили, нарешті, до "резолютивної частині", як колись казали бюрократи. Я тут авторку не зрозумів.
Ці люди згадують радянське життя з ностальгією. І олів'є, і свій колектив на заводі, і багато чого зі свого молодого життя. За своїми політичними переконаннями вони не є соціалістами чи комуністами. Вони взагалі не хочуть жодної політики, вони хочуть спокійного мирного життя.
Таких людей по всій країні багато. Звісно, це не всі 73% Зеленського, але таки велика група людей. Міських і російськомовних.
1.2 Бандерівці
Ці люди брали участь у ході. Тут (як і на Майдані) є принаймні три добре відомі і виразні групи.
По-перше, ті, що мають всі свої засоби для існування, повний заробіток чи дохід виключно з цього політичного руху - це лідери, політичні менеджери.
По-друге, ті, хто підробляє на політичних акціях - будь-яких, не має значення їх політичне забарвлення чи персональний склад організаторів.
По-третє, ті, що ставляться до Степана Бандери особисто і націоналізму як ідеології романтично, переконано, вбачають в ньому єдину надію на щастя для України.
Не будемо ускладнювати і досліджувати взаємозв'язок тих груп, хто там у що вірить і як заробляє на життя. Але мішати цих людей не можна, забувати про те, що учасники в лавах того тевтонтського дійства були дуже різні.
2. "Ізми"
Тепер берімося за непевні слова, що прикладаються авторкою до згаданих людей. Саме такі, бо це багатозначні поняття. Вони існують принаймні на двох рівнях: як політичні ідеології і як побутові характеристики окремих людей загалом або, може, окремих рис їхнього характеру. І поки все це не розділити, не здобути ясність, не можна зрушити.
2.1 Націоналізм
Націоналіст побутовий (чи етнічний) - це малоосвічена, здебільшого сільська людина, що вороже ставиться до чужих, навіть з сусіднього села. Що вже казати про зайд з Росії, Польщі, євреїв, а може кавказців. Така ворожість або антипатія є вихідним, початковим становищем нерозвинутої особистості, що має мало контактів з іншими людьми за межами своєї громади.
Націоналізм політичний - соціал-націоналізм, інтегральний націоналізм, ліберальний націоналізм - це ідеологія, що є в тому чи іншому вигляді основою для політичної організації. Але у нас тільки організації, що об'єднані навкруг Руслана Кошулинського заявляють про свій націоналізм. Порошенко і Славко заперечують таке визначення. Вдаючи за ідеологію солідарний європеїзм чи вокалоголосізм (ну як можна так сказати).
2.2 Консерватизм
Консерватизм побутовий притаманний змалечку і окремим людям, але всім без винятку з літами. Любов до усталеного, звичного, традицій, не на останньому місті і релігія, батьківська церква. Небажання змінюватись. Вороже ставлення до інновацій.
Консерватизм політичний - так само різних варіацій, в тому числі християнська демократія - одна з двох найпотужніших ідеологій в Європі. Саме консерватори відродили Німеччину в 1945 році, не забуваймо про це, дуже важливо для країни, що є в руїні. Чи ще ні? Маємо надію на потужних і ефективних Слуг?
Консерватизм політичний - так само різних варіацій, в тому числі християнська демократія - одна з двох найпотужніших ідеологій в Європі. Саме консерватори відродили Німеччину в 1945 році, не забуваймо про це, дуже важливо для країни, що є в руїні. Чи ще ні? Маємо надію на потужних і ефективних Слуг?
2.3 Лібералізм
В тексті він не згаданий жодного разу, втім... Щоб два рази не вставати.
Ліберальна людина в побуті - це інтелігент, що нікому нічого не нав'язує. Ані геям, ані монахам - кожен має думати про себе, кожен має відповідати за себе сам.
Ліберальна політична ідеологія як самостійна в Європі з часів Великої французької революції майже розчинилась. Передавши значною мірою своє бачення політичного світу і соціалістам, і консерваторам. Ті вважають ліберальні цінності хоч і не першочерговими, але не чужими. Є, між іншим, у нас і ліберальні націоналісти (чи були), називають себе "нацдеми" (націонал-демократи).
3. Чи маємо журитись?
недбалі руки. Вже давненько. І результати, як порівняти, невтішні. А надалі можуть стати і катастрофічними.
Щоб роздивитись краще, не забудьте на тому малюночку клікнути, це коротенька, але дуже змістовна розповідь саме про нас. В європейському інтер'єрі. Чи в контексті її історичного процесу.
То що ж ми? Конкретно я і пані Наталка. Ну і ще мої знайомі, що їх я запросив почитати згаданий текст і подумати на цю тему. Що ми робимо? Або маємо робити. Підступили, нарешті, до "резолютивної частині", як колись казали бюрократи. Я тут авторку не зрозумів.
Ну якось мені в сенсі художньому воно грає, викреслює почуття. Отже, як письменниця вона мету осягла, в душу зазирнула. А далі? Я не згодний залишатись в тому мрійливому стані, може й чарку прийняти, та ще й заспівати щось таке світле і журливе. Я б і пані Наталку хотів залучити до політичної роботи, так, зізнаюсь чесно і відкрито.
Наприклад, прочитати Степана Бандеру, послухати, що каже саме він, а не якісь хлопці на вулиці, що іменують себе бандерівцями. А раніше вже читала? Ну, як читала раніше, то і чудово, питання в тому, щоб поділитись враженнями. І, зрозуміло, показати приклад. Так, приклад читання для всіх тих українців, що ми їх згадали в першому розділі, всіх, підкреслимо. Бо які б вони не були і за характером, і за політичними уподобаннями, тільки читання, політичне навчання може їх зрушити, вивести зі стану очікування. І дозволити зрозуміти, нарешті, відчути, що тільки вони можуть цю країну поставити на ноги. Разом - націоналісти, консерватори, соціалісти - тільки саме разом. Всі годяться для такої роботи, всі потрібні, навіть кожен. Не годяться тільки ненавчені, таких в нас сьогодні набагато більше. А завтра?
----
Післямова.
Оце прочитав у пані Наталі:
Наприклад, прочитати Степана Бандеру, послухати, що каже саме він, а не якісь хлопці на вулиці, що іменують себе бандерівцями. А раніше вже читала? Ну, як читала раніше, то і чудово, питання в тому, щоб поділитись враженнями. І, зрозуміло, показати приклад. Так, приклад читання для всіх тих українців, що ми їх згадали в першому розділі, всіх, підкреслимо. Бо які б вони не були і за характером, і за політичними уподобаннями, тільки читання, політичне навчання може їх зрушити, вивести зі стану очікування. І дозволити зрозуміти, нарешті, відчути, що тільки вони можуть цю країну поставити на ноги. Разом - націоналісти, консерватори, соціалісти - тільки саме разом. Всі годяться для такої роботи, всі потрібні, навіть кожен. Не годяться тільки ненавчені, таких в нас сьогодні набагато більше. А завтра?
----
Післямова.
Оце прочитав у пані Наталі:
У радянський час націоналістичний рух був єдиним рухом опору тоталітарній системі і єдиною спробою зберегти мову і традиції.
А хор Верьовки чи ансамбль Вірського, чарівний Анатолій Солов'яненко або Червона рута - хіба це не внесок соціалізму в ті самі традиції? А радянські дисиденти, хіба вони були не ліберали?
Ну то таке...
Немає коментарів:
Дописати коментар