І для початку зацитуємо наведений фрагмент, щоб зручніше було обговорювати важливі моменти:
Що ви хочете від Бандери? Бандера все, що міг, вже сказав. Більше нічого не скаже і не напише[1].
Мені все з Бандерою вже давно зрозуміло: Його теза[2] про створення незалежної України не вимагає підтвердження - це право корінних народів на державність, Україна - це факт[3]. Вічна ворожість Москви і вічна загроза Україні з Москви - це також факт[4] сьогодні. Не бачу передумов, щоб щось через сто років змінилася[5]: навколо Москви завжди буде якась держава, яка буде ворожою до України, ніхто поки що там від їх історичних міфів не відмовляється[6].
Інтегральний націоналізм[7] - сьогодні - це зовсім дике і не актуальне вчення..
Що там вивчати?
1. Питання в тому, чи ми його почули. Я в школі чи інституті Бандеру не вивчав. І бандерівців знав як німецьких поліцаїв. Що потім ховались по лісах і вбивали вчителів у школах. Чи це не правда? Правда. Але не вся. Тож як хочемо щось знати справжнє про Бандеру як політичного діяча, а не як радянській міф, маємо його принаймні прочитати. Так, це ще не все, ще треба послухати істориків, що вони скажуть, про що вони нагадають, але прочитати Бандеру - ну це просто обов'язок кожного освіченого українця. І соціаліста чи консерватора, ліберала в тому числі. Ну це, мені здається, просто повага до власної історії. І до себе, зрештою.
2. В Бандери кожен з нас знайде набагато більше одної тези. Я в тому переконаний. А щодо незалежності для України, то я б особисто і не вважав це головним в нього. Це, здається, якась така загальна істина чи теза, що її не можна приписати саме йому.
3. Факт. Але не гарантія на майбутнє. Вже ми бачили різні державні утворення, що були і скресли. Навіть УРСР. Україна не має гарантій на майбутнє. Можна сказати більше: з таким управлінням вона має гарантію на загибель. Чи, скажімо, на дуже суттєву трансформацію. Від нас залежить, на яку саме. Від читання Бандери в тому числі. Бо як за тридцять років ми не стали на міцні рейки поступу, то щось же не розуміємо? Всі разом.
4. Тут гра слів. Ворожість чи власні інтереси? Ну от берімо, для прикладу, Францію і Німеччину. Чи була їх ворожість вічною? А Ірак і Іран? Чи Пакістан і Індія? Власні інтереси сусідів завжди є в чомусь спільними, а в чомусь відмінними, але вони ніколи не є вічними, завжди змінюються. І це закон міжнародного життя. Так, зараз Путін проводить політику підтримки конфлікту в Україні. Користається слабкістю нашого політикуму, його недолугістю чи немотивованістю до миру. Так буде не завжди, змінюватись буде і Росія, і Україна. Світові вітри дують не в бік воєн і ворожості. В бік миру і співробітництва. Чому для Москви маємо робити виключення?
5. Щодо Росії залежить від росіян. А от щодо України - від нас. Повторюю свою тезу: від читання Бандери зокрема.
6. Міфи народжуються і вмирають як самі по собі, спонтанно, так і в результаті великої роботи. Хто б її мав робити? Освічені громадяни, організовані в певні політичні сили.
7. Два професори щодо взаємовідносин Бандери і інтегрального націоналізму дадуть нам п'ять різних точок зору. Чи концепцій. І як ми будемо їх слухати, не прочитавши самостійно те, що він написав?
2. В Бандери кожен з нас знайде набагато більше одної тези. Я в тому переконаний. А щодо незалежності для України, то я б особисто і не вважав це головним в нього. Це, здається, якась така загальна істина чи теза, що її не можна приписати саме йому.
3. Факт. Але не гарантія на майбутнє. Вже ми бачили різні державні утворення, що були і скресли. Навіть УРСР. Україна не має гарантій на майбутнє. Можна сказати більше: з таким управлінням вона має гарантію на загибель. Чи, скажімо, на дуже суттєву трансформацію. Від нас залежить, на яку саме. Від читання Бандери в тому числі. Бо як за тридцять років ми не стали на міцні рейки поступу, то щось же не розуміємо? Всі разом.
4. Тут гра слів. Ворожість чи власні інтереси? Ну от берімо, для прикладу, Францію і Німеччину. Чи була їх ворожість вічною? А Ірак і Іран? Чи Пакістан і Індія? Власні інтереси сусідів завжди є в чомусь спільними, а в чомусь відмінними, але вони ніколи не є вічними, завжди змінюються. І це закон міжнародного життя. Так, зараз Путін проводить політику підтримки конфлікту в Україні. Користається слабкістю нашого політикуму, його недолугістю чи немотивованістю до миру. Так буде не завжди, змінюватись буде і Росія, і Україна. Світові вітри дують не в бік воєн і ворожості. В бік миру і співробітництва. Чому для Москви маємо робити виключення?
5. Щодо Росії залежить від росіян. А от щодо України - від нас. Повторюю свою тезу: від читання Бандери зокрема.
6. Міфи народжуються і вмирають як самі по собі, спонтанно, так і в результаті великої роботи. Хто б її мав робити? Освічені громадяни, організовані в певні політичні сили.
7. Два професори щодо взаємовідносин Бандери і інтегрального націоналізму дадуть нам п'ять різних точок зору. Чи концепцій. І як ми будемо їх слухати, не прочитавши самостійно те, що він написав?
Немає коментарів:
Дописати коментар