Жара

В Миколаєві вона справжня.

Але і загалом в Україні літо, всі сонні, розслаблені. Це я до того, що проект став. Нормальна літня ситуація.

Але щось же відбувається? Проект став але не життя! Так, певні події таки відбулись. Не кажучи вже про те, що переглядів в нас накопичилось 460 - життя йде, то правда.

Другий учасник

От тут без змін. Я навіть ту людинуі не питав, чи не взялась вона, часом, до читання? Літо.

Митрополит Андрей Шептицький

Не знаю, чи то перерва літня, чи Митрополит повністю повторить шлях до читача Степана Бендери. Про це ми згадували раніше, ситуація зрештою склалась така:

А. Михайло Роль (і, мабуть, Воля народу в цілому як портал чи організація) налаштований на те, щоб провести науково-практичну конференцію "в реалі" - у солідному приміщенні, з великою кількістю учасників, пресою, увагою з боку урядовців. Е-конференція не є цікавою.

Б. Молода франківська Просвіта ще думає:   https://facebook.com/story.php?story_fbid=1102135256491685&id=194095110631561

В. Степан Волковецький на зв'язок не вийшов.

Г. Оксана Бас і Іван Барчук встановили зі мною прямий контакт, але далі того не пішли. Я розумію делікатність ситуації, тому  вважаю своїм обов'язком лише інформувати про її розвиток. Виходячи, звісно, з того, що вони написали при публікації Митрополита ( http://volianarodu.org.ua/uk/Biblioteka/Mytropolyt-Andrey-Sheptytskyy-YaK-BUDUVATY-RiDNU-ChATU ).

А про що, власне, йдеться? Оскільки ці двоє прочитали написане Митрополитом і вмовляти їх (як багато-багато інших українців) вже не треба, то тепер з логіки е-конференції витікає, що вони б мали сказати своє слово. Не про те, що інші мають прочитати, а про те, що саме вони вичитали у Митрополита. Зараз у нас неявно є двоє учасників: Михайло Роль і Вадим Петриченко. Порівняйте - побачите, що результат того читання дещо різний. Це нормально? Звісно. Кожен (!) вичитає у Андрея Шептицького, як і будь-якого серйозного автора, щось своє, важливе саме для нього. Ну і, звісно, може у подальшому мати власну точку зору і на те, що написано, і на те, в чому він впевнений особисто як громадянин. Це мета читацької конференції: вироблення кожним з учасників власного світогляду.

Брати-історики

Йдеться про цю от величезну і у всіх сенсах потужну книгу:  https://facebook.com/photo.php?fbid=1108792739159270&id=100000856620900&set=a.729904280381453.1073741826.100000856620900&source=56&ref=bookmarks

Редагована вона Анатолієм Коцуром, але і його брат Віктор теж взяв участь в цій роботі. І ще один Коцур. Чи Галина... Не подививсь.

Я чому кажу саме про братів. Справа у тому, що прочитавши у передмові різні хороші слова про те, що історію треба вивчати і вивчати - і не стільки історикам (ну то ж їх робота), а саме пересічним, але освіченим українцям - я дуже зрадів. Я абсолютно згоден, та що там я - всі без виключення автори, що аналізують наші негаразди, вказують на елементарну політичну неосвіченість українців як головне гальмо розвитку країни. Навчатись треба, а історія у цих справах - то найперша і найголовніша вчителька.

Ну от, відразу подумав про цю е-конференцію, про те, що вона саме і адресована пересічному українцю, не фахівцям. Подумав і про грубу книгу: надрукувати ж сьогодні замало, щоб воно дійшло до людей. Катастрофічно замало. Варто було б з кожного розділу тої книги зробити окремий форум. В нього ж вже є - по факту - науковий куратор. Щоб взяти під науковий контроль дискусію, процес суспільного осмислення саме цього періоду. Не плутати з ідеологічним контролем чи нав'язуванням комусь якихось точок зору на певні події. Фейсбук не дасть цього зробити нікому. Я, звісно, маю на увазі не щось адміністративне (воно, треба сказати, досить недолуге в цій конкретно соцмережі), а саме дух, атмосферу, практику роботи в соцмережах.

Пішов шукати Коцурів у Фейсбуці. Як думаєте, знайшов?

Але знайду обов'язково. Життя, даруйте за пафос, знайде.